Тишком-нишком

Тишком-нишком у вікно, крадькома тиха ніч загляда.
Місяць сипле золото, він про тебе мені нагадав.
Ті вуста, що при зорянім сяйві цілував, ту усмішку, що на мить затамував.
В пічці вогник догора, його сили пірнули в димар.
Полетіли догори, розгубилися десь серед хмар.
Це любов наша десь потонула в далині, лише спогади лишилися мені.

Тебе нема, тебе нема, я залишилася сама.
Тебе нема, тебе нема, я залишилася без тебе сама. Сама.

Тишком-нишком у вікно, крадькома тиха ніч загляда.
Місяць сипле золото, він про тебе мені нагадав.
Ті вуста, що призорянім сяйві цілував, ту усмішку, що на мить затамував.

Тебе нема, тебе нема, я залишилася сама.
Тебе нема, тебе нема, я залишилася без тебе сама. Сама.