ЗАПАЛА

Заплакана впала на подушку,
Залишила хлопця на подружку,
Запала на хлопця та подружка…
Сказала — бери. І клятву сестри
Забрали вітри.

Усе у нас на двох було:
І помади смак, і червоний лак.
Хоч сліз багато утекло,
Я — її крило, вона — мій літак.
Та не навчили ні мама, ні бог
Щастя ділити на трьох.

Заплакана впала на подушку,
Залишила хлопця на подружку,
Запала на хлопця та подружка…
Сказала — бери. І клятву сестри
Забрали вітри.

Усе у нас на двох було:
І старий маяк, і смішний піджак.
Тепло крізь пальці утекло,
Хто кому любов, хто кому хижак?
Бо не навчили ні мама, ні бог
Щастя ділити на трьох.

Заплакана впала на подушку,
Залишила хлопця на подружку,
Запала на хлопця та подружка…
Сказала — бери. І клятву сестри
Забрали вітри.

Чужого не пускай до серця глибоко,
Нехай не труїть кров гірке молоко.
А хлопців відпускай, нехай кохаються,
Та не приймай, коли повертаються.

Заплакана падай на подушку,
Та не лишай хлопця на подружку.
Запалить із хлопцем та подружка…
Ти скажеш — бери. І клятву сестри
Розвіють вітри.