В кожному погляді

Я в кожному подиху бачу тебе,
в кожному дотику бачу тебе.
Знайшовши свій дім, проїбавши усе,
лиш малюнки на вікнах триматимутся.

В кожному слові я чую тебе,
але так давно вже не чую від тебе.

Ось картина про правду:
егоїстична дитина кричить у кімнаті,
хотіла лишатись, змусив тікати,
слова більше не варті.

Любові замало було і не стало.
Про нас знало небо і нам вистачало.
На помилках вчаться робити їх знов,
єдине що треба в житті це любов.
На поминках мертвих шукають важливі слова,
що казати, коли ти ховаєш живого?
Тут просто мовчать.

Тому так давно вже не чую тебе…

Я в кожному подиху бачу тебе,
в кожному дотику бачу тебе.
Знайшовши свій дім, проїбавши усе,
лиш малюнки на вікнах триматимутся.

В кожному слові я чую тебе,
але так давно вже не чую від тебе.

Дай мені слово, пораду, обіймів, розраду…
Пробач, повернись, я не правий, я зайвий, я вдалий, я вбогий, найкращій,
о боже, заткнись.

Тебе стіни не чують, порожні кімнати не ковтають смуток.
Тобі залишилось сідати і бачити
її відображення на кожнім плакаті
вчорашнього бачення.
Стій.

Я в кожному подиху бачу тебе,
я в кожному дотику бачу тебе.
Знайшовши свій дім, проїбавши усе,
лиш малюнки на вікнах триматимутся.

В кожному слові я чую тебе,
але так давно вже не чую від тебе.