Блюз

Яке прекрасне слово — слово "блюз"!
Сказав його вголос — і от тобі плюс!
І ти одразу крутий!... От я і боюсь
Зізнатись комусь, що блюз не люблю.
Темніє в душі від твоїх сліз.
І в горлі зібрався пекучий слиз.
Сам — ніби альпініст, який вгору ліз,
Та раптом зірвався зі скелі вниз.
Ламають нас дії, ламають думки,
Відчужені очі й руки липкі.
А щастя хвилини такі нетривкі!
Ось воно є... І — раз! — усе навпаки!
Залишся, благаю, — я не правий!
Без тебе я, наче не живий!
Живою водою мене полий —
Я буду з тобою, бо я ж тільки твій...
Ти граєш в життя, я граю в слова.
І серце твоє, і моя голова
Не мають контакту — біда не нова.
Я такий балакучий, ти занадто жива.
Ми знову шукаємо сенсу буття.
Так не хочеться згинути без пуття.
І як же нам бути — якби ж то знаття?!
Але, може, слова — це і є життя?
Яке практичне слово — слово "треш"!
Варіантів вживання — просто без меж!
І от уже навіть не розбереш —
Викидаєш сміття чи платівки треш.
Я сказав тобі слово — і ти пішла,
Хоч у слові й не було ні краплі зла.
Так, ніби змія поміж нас проповзла.
А може й лишилась між нами — хтозна?
Та поки я знов із собою сам:
Вдаряю по блюзу, дивуюсь плюсам...
Але час від часу кричу небесам,
Що мене й досі бентежить твоя краса!
Вернися, благаю, не втікай!
У серце моє жала не втикай!
Я ж знаю — насправді ти не така!
Напоказ — тверда, а в душі — м' яка...