#комуморекомугори

Я виходжу із кімнати залишаю все і всіх.
З ноги двері відкриваю, я лечу до утіх.
З неба не капає але вітер лапає.
Навколо мене манекени ходити почали, шо таке є?
Вже сідаю у свій потяг він прямує до мети.
Провідник мене не знає, та до мене на ти.
Тут у вагоні всі пики червоні але вікна є,
Біля мене пахне дурно якась морда то жує.
Ми прилетіли куди хотіли і летіли хто як вміли.
Я своє пов'яле тіло прокачаю, буде діло.
Я давно туди хотів, де немає понтів.
Та тут до води не далеко іти, бо протоптані ходи.
Я від нині на однині, все лице моє в малині,
А на долині дві богині, вони чогось собі у глині
Сонце пече, річка тече, в літку на вулиці так...

Кому море, кому гори
Кому море, кому гори
Кому море, кому гори
Кому море, кому гори
Я люблю коли у горах море
Кому море, кому гори
Кому море, кому гори
Кому море, кому гори
Кому море, я люблю коли у горах море

Коло води мені добре іти, коли гори добре в гору йти
Поглядаю вниз, так приємно віє бриз.
З неба я зорю зриваю у кишеню заховаю,
Повну торбу назбираю і море відпускаю.
Десь далеко, летить лелека, то помітив я здалека.
Сонце світить, сильна спека, це для мене небезпека.
Водопадами падаю тебе згадую.
У воду каміння кидаю, сам туди ж і падаю.
Кому море, кому гори
Кому море, кому гори
Кому море, кому гори
Кому море, кому гори
Я люблю коли у горах море
Кому море, кому гори
Кому море, кому гори
Кому море, кому гори
Кому море, я люблю коли у горах море