Зозуля

Зозуля
Зозуля
Зозуля
Ось і скінчився цей день, спала спека, впала тінь
Я дивлюсь на тих, хто бився, хто тут назавжди залишився
Так, справжня була січа, спи спокійно, малеча
Ми їм допомогли напитись "червоної води"
А ті, хто впали ввечері, зранку не здіймуться з землі
Їх з собою понесуть чорні круки та вовки
Я дивлюсь на свої руки, мов чужі, липкі від крові
Ми стояли тут до останнього не за гроші, а заради волі
Я залишився один у безкрайньому степу, я пішов
Я не міг бачити сиріт та заплаканих вдов
По гіркому полину, по чумацькому шляху
Як безпритульний собака, я йшов байдуже
Я втратив все, що мав, пробач, пробач мене, друже
За те, що тебе нема поруч, я кляв ту зозулю
На тій осиці, в тому лісі, та через декілька днів
Побачив вогник серед степу, біля якого хтось сидів
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
А я навіть не знаю, це забагато чи замало
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
Що буде зі мною, вона просто не знала
Зозуля
Їх було двоє: старий дід та дівчина
Вони запитали мене спочатку, що я за людина
Звідки я родом та хто моя рідня
І якого серед ночі блукаю степом я
Я їм відповідав, на дівчину поглядав
Усе своє життя досконало пригадав
Розповів їм про битву та про друзів, що лягли
У обійми смерті. Тут посміхнулися вони
"Я не розумію, що я вам смішного розповів"
Крикнув я діду, який біля мене сидів
"Вам смішно, а мені якось не до сміху"
Я дістав свою шаблю. "А це схоже на втіху?"
"Сховай своє залізо, воно тут ні до чого
Я та вона не хотіли образити нікого
Я не сказав наші імена". Я похитнувся і не впав ледь-ледь
Його звали Час, її звали Смерть
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
А я навіть не знаю, це забагато чи замало
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
Що буде зі мною, вона не розповідала
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
А я навіть не знаю, це забагато чи замало
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
Що буде зі мною, вона просто не знала
Зозуля
Зозуля
"Слухай мене уважно", – мені старий говорив
"Навіть не дивуйся, що серед ночі нас у степу ти зустрів
Бо ти єдиний з тієї битви, хто розповість дітлахам
Про їхніх батьків, що полягли за них там
Ти єдиний, хто ніколи не зможе бігти від себе
Хто скаже: "Те, що було, таке повторювати не треба"
Ось чому ти нас зустрів, і це зовсім не дивно
І не кляни ту зозулю, вона ні в чому не винна"
Головне, щоб кожна людина розуміла, що життя одне
І головне у своєму житті – зробити щось таке
Що можна буде передати своїм дітям
Тому думайте, любіть і вірте. Все буде добре
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
А я навіть не знаю, це забагато чи замало
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
Що буде зі мною, вона не розповідала
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
А я навіть не знаю, це забагато чи замало
Зозуля на осиці мені у лісі кувала
Що буде зі мною